ПОНЯТТЄВО-ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АПАРАТ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ МАГІСТЕРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ

Анотація

Розглянуто науково-теоретичні підходи дослідників до розуміння основних понять і категорій проблеми. Можна констатувати, що відповідна терміносистема не має уніфікованих та однозначних визначень, адже наукові підходи до розуміння інновацій, або ж культури складно перерахувати. У той самий час, сучасні тлумачення провідних категорій дослідження дають змогу запропонувати визначення ІК майбутнього керівника ЗЗСО як динамічну та системну цілісність, що містить пізнавально-практичну, аксіологічно-рефлексивну та креативно-прогностичну складові та відображає готовність до вільного оперування знаннями, уміннями, навичками з обраної професії та характеризує здатність майбутнього керівника до вирішення управлінських завдань задля забезпечення конкурентоспроможності закладу загальної середньої освіти в ситуаціях невизначеності мінливих соціально-економічних та освітніх умов.

Формулювання проблеми. Необхідність категоричного тлумачення тезаурусу зумовлена методологічними пріоритетами науковості, об’єктивністю, системністю, цілісністю, єдністю, складністю та логічністю дослідження. Правильність використання відповідних понять і категорій визначається точністю їх визначень, оскільки саме від того, що ми маємо на увазі під тим чи іншим поняттям, повністю залежить перевірка представленої концепції інноваційної культури лідера.

Отже, існує потреба в комплексному дослідницькому аналізі концептуального та термінологічного апарату проблемного дослідження розвитку інноваційної культури майбутнього керівника закладу загальної середньої освіти в процесі підготовки магістра.

Матеріали і методи. Вирішуючи виділену мету, було використано комплекс адекватних їм методів наукового дослідження, теоретичний: порівняльний аналіз понятійно-термінологічного апарату проблемного дослідження розвитку інноваційної культури майбутнього керівника закладу загальної середньої освіти в процесі підготовки магістрів; систематичний аналіз понятійно-термінологічного апарату проблемного дослідження розвитку інноваційної культури майбутнього керівника закладу загальної середньої освіти в процесі підготовки магістрів.

Результати. У статті подано розвиток інноваційної культури майбутнього керівника закладу загальної середньої освіти як системно організований, відповідно забезпечний процес у магістерській підготовці, визначений потребами суспільства, держави і замовників освітніх послуг та інституалізований, що ґрунтує взаємозв’язок і взаємозалежність складових інноваційної культури з етапами її розвитку, які корелюються зі змістом і педагогічно доцільними методичними системами професійної підготовки в закладі вищої освіти.

Визначено, що розвиток ІК майбутнього керівника ЗЗСО – це системно організований, науково-методично забезпечений процес у магістерській підготовці, визначений потребами суспільства, держави й інших замовників освітніх послуг та інституалізований, що ґрунтує взаємозв’язок і взаємозалежність складових ІК керівника з етапами її розвитку, які корелюються зі змістом і педагогічно доцільними методичними системами професійної підготовки в закладі вищої освіти.

Висновки. Отже, сучасні теорії розвитку суспільства дають можливість виявити специфіку розвитку інноваційної культури та дають підстави для висновку, що розвиток інновацій та інноваційної культури є закономірним, необхідним, історично обумовленим і самоорганізованим процесом об’єктивації та інституціалізації інноваційного контенту на суспільному та індивідуальному рівнях. Збагачення інноваційної культури особистості є багатогранним і специфічним процесом, затребуваність та успішність якого залежить від низки соціокультурних і глобально-політичних умов, як-от: рівень НТП, державна політика, особливості релігійного життя тощо. Важливо розуміти, що поява інновацій та інноваційної культури можлива винятково за умов урахування діалектичної та синергетичної природи буття. Для становлення інноваційної культури виняткове значення становить відкритість освітніх систем, наявність середовища й механізмів для природної боротьби взаємосуперечливих і протилежних сил, відсутність авторитарних і штучних втручань у процеси інституціалізації інноваційної культури.