МІЖНАРОДНІ ТА ВІТЧИЗНЯНІ ПРАКТИКИ РОБОТИ АСИСТЕНТА ПЕДАГОГА

Анотація

Формулювання проблеми. Констатовано, що в Україні інклюзивну освіту забезпечує інклюзивна школа – заклад освіти, в якому створюється фізичне середовище, реалізуються навчальні програми та плани, використовуються методи та форми навчання, залучаються ресурси і фахівці, які забезпечують надання освітніх послуг відповідно до потреб кожної дитини. Відповідно постає проблема визначення і конкретизації функцій і обов’язків фахівців, які будуть працювати в умовах такого закладу.

Матеріали і методи. Застосовано методи теоретичного аналізу і порівняння. Проаналізовано підходи залучення асистента педагога в процес забезпечення підтримки дітей з особливими освітніми потребами в зарубіжних країнах. Описано досвід роботи асистентів педагога в інклюзивних закладах освіти в Україні.

Результати. Зазначено, що рівень соціальної інклюзії є показником цивілізованості суспільства, критерієм його демократичності та гуманістичної спрямованості. Впровадження інклюзивної освіти гарантує реалізацію права навчатися за місцем проживання, що забезпечує можливість бути інтегрованим в суспільство на загальних засадах, мати підтримку сім’ї, друзів, малих соціальних груп, в яких і відбувається первинна соціалізація особи­стості. Таким чином інклюзивна освіта є одним з основних шляхів соціальної інклюзії. Визначено, що політика різних країн в сфері інклюзивної освіти визначається тими соціальними проблемами, які домінують в певній країні у визначений період. З’ясовано, що завдання і функції асистентів педагога в різних країнах різняться і залежать від специфічних проблем, що виникають в процесі інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами. Робота асистента педагога в зарубіжних країнах не зводиться до підтримки в освітньому процесі дітей з інвалідністю, а також може бути спрямована на підтримку дітей із різних етнічних і лінгвістичних спільнот, дітей біженців та мігрантів тощо. Описано основні засади професійної діяльності таких фахівців в Україні.

Висновки. Зроблено висновок про необхідність удосконалення системи асистування при інклюзивному навчанні в Україні. Ця система повинна бути гнучкою та динамічною і підлаштовуватися під реальні потреби учня й запити вчителя. Використання зарубіжного досвіду щодо чіткого окреслення посадових обов’язків асистента вчителя в кожному конкретному випадку, розподілу ролей сприятиме підвищенню ефективності процесу інклюзивного навчання дитини з особливими освітніми потребами.